Skip to main content

Заворожити

-жу , -жішь ; прич. жнив. бавовняні. заворожений , -жён , -дружина , -Женя ; сов. , перех. ( несов. заворожувати). 1. подіяти на кого-, що-л. чарами, чарівною силою; зачарувати. - Ти, бачу, птах мудра, Уваж - одежу стару На нас Заворожи! - Щоб сіряки мужицькі Носилися, не зносити! - Поставив вимогу Роман. Н. Некрасов, Кому на Русі жити добре. [Капітан] був немов заворожений від куль. Казакевич, Весна на Одері. 2. Зачарувати, полонити. Своїми дивовижними очима Тебе старий заворожив, Своїми тихими промовами В тобі він совість приспав. Пушкін, Полтава. Ми стежимо за незрозумілим бормотаньем професора, заворожені дивом людської думки. Паустовський, Неспокійна юність.

Малий академічний словник. - М.: Інститут російської мови Академії наук СРСР. Евгеньева А. П.. 1957-1984.